Силабуси та анотації навчальних дисциплін

 

Силабуси навчальних дисциплін

Порівняльна типологія слов’янських мов /завантажити/

Слов’янське і загальне мовознавство /завантажити/

Вступ до мовознавства (АМЛ) /завантажити/

Вступ до мовознавства (НМЛ) /завантажити/

Вступ до мовознавства (ФМЛ) /завантажити/

Вступ до мовознавства (СОА) /завантажити/

Вступ до мовознавства (СОН) /завантажити/

Вступ до мовознавства (ПМЛф) /завантажити/

Вступ до мовознавства (ПМЛс/о) /завантажити/

Вступ до германської філології (АМЛ) /завантажити/

Вступ до германської філології (НМЛ) /завантажити/

Методика викладання української мови (УМЛс/о) /завантажити/

Методика викладання української мови (УМЛф) /завантажити/

Методика викладання української мови та української літератури в освітніх закладах різних рівнів акредитації /завантажити/

Стилістика і культура української мови (УМЛс/о) /завантажити/

Стилістика і культура української мови (УМЛф) /завантажити/

Основи ономастики (УМЛф) /завантажити/

Основи стилістики сучасної української мови (ПО) /завантажити/

Основи риторики (СОІ) /завантажити/

Риторика (ІА) /завантажити/

Риторика (СОІ) /завантажити/

Риторика (Політологія) /завантажити/

Риторика (УМЛФ, УМЛс/о) /завантажити/

Риторика та спічрайтинг /завантажити/

Старослов’янська мова (СОІ) /завантажити/

Латинська мова (БЛД) /завантажити/

Латинська мова (СОБ) /завантажити/

Латинська мова (ЕК) /завантажити/

Латинська мова (АМЛ) /завантажити/

Латинська мова (НМЛ) /завантажити/

Латинська мова (СОА) /завантажити/

Латинська мова (СОН) /завантажити/

Латинська мова (СОІ) /завантажити/

Латинська мова (УМЛс/о) /завантажити/

Латинська мова (ПМЛф) /завантажити/

Латинська мова (УМЛф) /завантажити/

Латинська мова (ЧМЛф) /завантажити/

Латинська мова та медична термінологія /завантажити/

Друга іноземна мова (китайська) – бакалаври /завантажити/

Друга іноземна мова (китайська) – магістри /завантажити/

Загальнотеоретичний курс другої іноземної мови (китайської) /завантажити/

Атестація. Друга іноземна мова (китайська) – бакалаври /завантажити/

Атестація. Друга іноземна мова (китайська) – магістри /завантажити/

Науково-педагогічна практика ДІМ (китайська мова)/завантажити/

Порівняльна типологія слов’янських мов

Метою вивчення навчальної дисципліни Порівняльна типологія слов’янських мов є ознайомлення студентів із основними проблемами слов’янського мовознавства, з проблемами генеалогічної і типологічної класифікації слов’янських мов.  Порівняльний аналіз сучасних слов’янських мов здійснюється на всіх рівнях (фонологічному, лексичному, граматичному) із залученням аналізу оригінальних текстів.

Завданням вивчення дисципліни є ознайомлення студентів із основними тенденціями розвитку і функціонування сучасних слов’янських мов, особливостями їх фонологічних, лексичних і граматичних структур, зіставлення окремих мовних явищ у двомовному або багатомовному аспектах.

Зміст. Лінгвістична термінологія, тенденції розвитку і функціонування сучасних слов’янських мов, їх особливості на фонологічному, лексичному і граматичному рівнях (спільні і відмінні риси). Читання та порівняльний аналіз текстів слов’янськими мовами.

Слов’янське і загальне мовознавство

Метою викладання навчальної дисципліни Слов’янське і загальне мовознавство є узагальнення теоретичних положень із вивчених лінгвістичних дисциплін протягом І – ІV курсів. Запропоновані для узагальнення і вивчення у цьому курсі проблемні питання про теорію та походження мови, особливості її структури (мовні рівні), мовні одиниці та їхнє функціонування. Для поглибленого вивчення мовних явищ залучаються приклади слов’янських, германських і класичних мов з використанням зіставного і порівняльно-історичного методів. Історія лінгвістичних вчень ґрунтується на аналізі концепцій видатних лінгвістів або окремих шкіл в контексті історичних епох.

Завданнями дисципліни є ознайомлення студентів з основними теоріями про сутність і функціонування мови у суспільстві, зв’язок мови із мисленням, застосування основних методів дослідження мовних явищ як у синхронії, так і в діахронії, із сучасними напрямами мовознавства (соціолінгвістика, психолінгвістика, когнітивна лінгвістика, комп’ютерна лінгвістика).

Зміст. Лінгвістична термінологія, загальні теоретичні положення мовознавства, тенденції розвитку і функціонування мов, їх особливості на фонологічному, лексичному і граматичному рівнях, історія лінгвістичних учень.

Вступ до германістики

Метою викладання навчальної дисципліни Вступ до германської філології як початкового теоретичного курсу є ознайомлення з основними лінгвістичними поняттями і термінами, тенденціями розвитку та структурними особливостями сучасних германських мов. Запропоновані для вивчення у цьому курсі проблемні питання про походження і розвиток окремих германських мов, їхній фонологічний і граматичний склад. Особливе місце в даному курсі займає готська мова – найстарша писемна германська мова, її фонетичні і граматичні особливості на германському та індоєвропейському тлі.

Завданням вивчення дисципліни є ознайомлення студентів із теоретичними проблемами сучасної германістики, основними тенденціями розвитку давніх і сучасних германських мов на індоєвропейському тлі, аналіз фонетичних і граматичних явищ в діахронії і синхронії, типологічне зіставлення окремих мовних фактів сучасних германських мов.

Зміст. Історичні відомості про давніх германців, германська писемність, застосування порівняльно-історичного методу у вивчення давніх і сучасних германських мов. Порівняльно-історична характеристика фонетичної, граматичної і лексичної систем давніх германських мов. Короткий нарис історії германського мовознавства.

Вступ до мовознавства (Факультет філології)

Навчальна дисципліна  “Вступ  до  мовознавства”   як   початковий  теоретичний курс у цілісній системі лінгвістичної підготовки першокурсника має своєю метою ознайомлення з основними поняттями і  термінами,  без  яких неможливо вивчати жодну   мовознавчу   дисципліну,   і  який   посідає   особливе   місце   у    підготовці філологів.  

Запропоновані   для   вивчення   у   цьому    курсі проблемні питання про теорію та походження   людської  мови,  її   сутність      та   природу,    особливості    будови та функціонування, структуру мови, основні її рівні та одиниці, складні та специфічні зв’язки  між   ними,  історичні  зміни       лексичного      складу мови  та їх суспільно-історичну   мотивацію    формують   компетентності     осмисленого  підходу   до мовних  явищ,   пояснення     численних фонетичних, морфологічних та лексичних змін,   що   відбуваються    у мові, наукового трактування уже відомих мовленнєвих фактів.

Основними   завданнями   вивчення    дисципліни   “Вступ   до     мовознавства”  є формування    у    студентів          компетентностей      практичного     застосування лінгвістичних  теоретичних      знань,     ознайомлення  з    основними теоріями про сутність      та    походження   людської   мови    загалом      та окремих мов світу як її представників,   основні функції мови та їх зв’язок із мисленням та різними видами діяльності    людини,    структуру   та   систему   мови,    застосування різних методів дослідження    мовних     явищ     у       синхронії      і   діахронії, засвоєння   на основі репрезентативних    лексикографічних          джерел  лінгвістичної    термінології  як теоретичної основи для вивчення майбутніх мовознавчих дисциплін.

Згідно  з      вимогами      освітньо-професійної програми   студенти повинні знати основну лінгвістичну термінологію, що використовується при вивченні конкретних мовознавчих   дисциплін;       класифікації    мов світу за походженням і за будовою; етапи   виникнення   та   розвитку   письма;   шляхи   і методи дослідження мовного матеріалу;  принципи    структурної та системної організації мови; основні теорії та гіпотези  походження   мови,    її   природи   і   сутності; аспекти   вивчення звукової матерії  мови  та класифікацію звуків; визначення слова як лінгвістичного терміну; лексико-семантичні   категорії   слова   та причини, що зумовлюють їх виникнення; типи  лексикографічних   джерел      та     особливості   застосування інформаційних технологій  для перекладу тексту; види синтаксичних зв’язків  у словосполученні та їх використання для побудови речення і тексту.

 Також повинні вміти використовувати теоретичні знання лінгвістичних теорій і понять при вивченні конкретних національних природних мов, у перекладацькій діяльності та дослідженнях словянських мов на різних часових зрізах; доцільно і правильно  застосовувати    лінгвістичну    термінологію;  з    наукового     погляду характеризувати уже відомі мовні факти та пояснювати причини, що зумовлюють їх;   критично   оцінювати   лінгвістичні теорії та гіпотези, розуміти філософські та суспільно-історичні причини їх виникнення та поширення.

Риторика

Метою викладання навчальної дисципліни Основи риторики є формування теоретичних знань та практичних навичок сучасної риторики, чітка диференціяція риторики і неориторики, формування парадигми дисципліни, розкриття суті риторики в контексті сучасної науки, демонстрація соціальної, наукової, гносеологічної, етичної, культурологічної ролі риторики, окреслення її функціональних параметрів. Курс Основ риторики передбачає розкриття причин відродження дисципліни в ХХ столітті та дослідження її нового історичного та філософського контексту.

Завдання курсу полягає у вивченні законів ораторського мистецтва та оволодінні практичними навичками публічного виступу, вивченні історії формування законів та традицій ораторського мистецтва та риторики і відпрацюванні на практиці підготовки до виступу та виголошення промови.

Зміст: розглядаються теоретичні засади дисципліни, особливості риторичної поведінки мовця, нериторичні «збої» та відхилення у тактиці та стратегії мовлення, у підборі лексичних, морфолого-синтаксичних та стилістичних засобів для реалізації конкретного завдання, а також аксіологічні та прагматичні особливості комунікативних інтенцій. Передбачено екскурс в історію риторичних вчень до наших днів, викладено причини криз риторики (епоха софістів, культури «Пізнього Риму», епоха Ренесансу).

Латинська мова (спеціальність 035 Філологія)

Мета. Вироблення навичок читання та перекладу зі словником адаптованих та оригінальних текстів античних авторів, культури філологічного аналізу, засвоєння міжнародної наукової та лінгвістичної термінології, опанування крилатих висловів зі знанням їх першоджерел, вироблення навичок розуміти та пояснювати мовні явища, осмислювати процеси взаємодії  соціальних та мовних факторів, усвідомлювати механізми, що ведуть до збагачення словникового складу, шляхом порівняння засобів передачі змісту в різних мовах, наукового підходу до рідної мови, ознайомлення з історією та культурою античного світу, з’ясування місця латинської мови в історії світової культури, підготовка майбутніх філологів на основі знання латинської мови до поглибленого вивчення курсів античної і середньовічної літератури, мовознавства, історичної граматики індоєвропейських мов.

Завдання. Ознайомити з основами граматичної будови латинської мови; навчити читати, писати, працювати зі словником, перекладати й аналізувати адаптовані та оригінальні латинські тексти середнього рівня складності;  сформувати знання про структуру латинської мови, її лексичний склад, місце в генеалогічній і типологічній класифікації індоєвропейських мов; підготувати до вивчення і сприйняття предметів професійного циклу, культурологічних і гуманітарних дисциплін.

Зміст.  Історія розвитку латинської мови. Латинський алфавіт. Звукова система латинської мови. Наголос. Дієслово. Словникова форма. Поділ на дієвідміни. Система часів інфекта і перфекта в активі і пасиві. Умовний спосіб. Іменник. Перша відміна. Друга відміна. Третя відміна іменників. Четверта відміна іменників. П’ята відміна іменників. Прикметник. Прикметники першої групи. Прикметники другої групи. Ступені порівняння прикметників. Прислівник. Ступені порівняння прислівників. Розряди займенників.  Дієприкметники. Герундій і герундив. Супін. Розряди числівників. Прийменники. Сполучники. Частки. Вигук. Синтаксис відмінків. Синтаксис простого речення. Синтаксичні конструкції. Синтаксис складного речення. Основи віршування. Латинська фразеологія.

Латинська мова (спеціальність 091 Біологія/101 Екологія/014 Середня освіта 014.05 Біологія)

Мета. Практичне оволодіння основами латинської мови, формування мовної і мовленнєвої компетенцій майбутніх фахівців, що дозволяють грамотно застосовувати міжнародну біологічну і хімічну номенклатури, природничі терміни латинського походження, забезпечення наукової і професійно-практичної підготовки біологів, свідоме використання в практичні і науковій діяльності природничих термінів латинського походження.

Завдання. Сформувати систему теоретичних знань з фонетики, морфології, лексики, словотворення латинської мови,  навчити розуміти принципи утворення термінів біологічної номенклатури, розуміти міжнародну наукову біологічну та хімічну термінологію, застосовувати її в практичній професійній діяльності.

Зміст.  Короткий огляд історії латиської мови. Роль латинської мови у формуванні природничої термінології. Латинський алфавіт. Фонетика. Наголос. Іменник. Перша відміна іменників. Друга відміна іменників. Третя відміна іменників. Четверта відміна іменників.  П’ята відміна іменників. Суфікси та кінцеві терміноелементи іменників. Греко-латинські дублети іменників. Прикметник. Узгодження прикметників з іменниками. Суфікси прикметників. Греко-латинські дублети прикметників І-ІІІ відмін. Ступені порівняння прикметників. Прислівник. Дієслово. Дієвідміни. Теперішній час дійсного способу активного і пасивного станів. Наказовий спосіб.  Розряди займенників. Числівники. Прийменники. Сполучники. Словотвір. Основні моделі анатомічних термінів. Біологічна і зоологічна номенклатури. Міжнародні   правила  утворення   уніномінальних  назв   рослин   і тварин. Біномінальні назви (узгоджене та неузгоджене означення, видовий епітет, прикладка). Міжнародні правила утворення видових епітетів від власних імен, прізвищ та географічних назв. Триномінальні назви. Тавтоніми. Уніфіковані кінцеві елементи уніномінальних назв. Назви рослинних гібридів. Назви родин, підродин, порядків, підпорядків, класів, підкласів, відділів, підвідділів рослин. Назви родин, загонів, класів тварин.Таксони. Міжнародні правила утворення видових епітетів рослин від імен і прізвищ. Міжнародні правила утворення видових епітетів від географічних назв. Латинські назви рослинних гібридів. Латинська хімічна номенклатура.

Латинська мова (спеціальність 227 Фізична терапія. Ерготерапія)

Мета. Практичне оволодіння основами латинської мови, формування мовної і мовленнєвої компетенцій майбутніх фахівців, що дозволяють оперативно застосовувати міжнародну анатомічну і клінічну номенклатури, медичні  терміни латинського походження, забезпечення наукової і професійно-практичної підготовки біологів, свідоме використання в практичні і науковій діяльності  медичних термінів латинського походження.

Завдання. Сформувати систему теоретичних знань з фонетики, морфології, лексики, словотворення латинської мови,  навчити розуміти принципи утворення термінів анатомічної і клінічної номенклатури, розуміти міжнародну наукову термінологію субмови фізичної реабілітації, застосовувати її в практичній професійній діяльності.

Зміст. Короткий огляд історії латиської мови. Роль латинської мови у формуванні медичної термінології. Латинський алфавіт. Фонетика. Наголос. Іменник. Перша відміна іменників. Друга відміна іменників. Третя відміна іменників. Четверта відміна іменників.  П’ята відміна іменників. Суфікси та кінцеві терміноелементи іменників. Греко-латинські дублети іменників. Прикметник. Узгодження прикметників з іменниками. Суфікси прикметників. Греко-латинські дублети прикметників І-ІІІ відмін. Ступені порівняння прикметників. Прислівник. Дієслово. Дієвідміни. Теперішній час дійсного способу активного і пасивного станів. Наказовий спосіб.  Розряди займенників. Числівники. Прийменники. Сполучники. Словотвір. Основні моделі анатомічних термінів. Біномінальні назви (узгоджене та неузгоджене означення,  прикладка).  Уніфіковані кінцеві терміноелементи. Латинська анатомічна термінологія Латинська клінічна термінологія. Латинська хімічна номенклатура. Рецепт. Номенклатура лікарських засобів.

Латинська мова (спеціальність 033 Філософія)

Мета. Вироблення навичок читання та перекладу зі словником латиномовних джерел з філософії античності, Середніх віків, Відродження і Просвітництва, архівних документів, практичне засвоєння нормативної граматики,  розуміння та грамотне використання міжнародної наукової та філософської термінології, ознайомлення з історією та культурою античного світу, з’ясування місця та ролі латинської мови в історії світової культури.

Завдання. Навчити читати, писати, працювати зі словником, перекладати й аналізувати адаптовані латинські тексти філософського, історичного і міфологічного змісту, оригінальні філософські тексти середнього рівня складності, грамотно вживати міжнародну наукову термінологію латинського походження, розуміти шляхи проникнення латинізмів у сучасні європейські мови.

Зміст. Періодизація історії латинської мови. Латинський алфавіт. Фонетика. Довгота та короткість складу.  Наголос. Дієслово. Словникова форма. Поділ на дієвідміни. Система часів інфекта та перфекта в активі та пасиві.  Іменник. Перша відміна. Друга відміна. Третя відміна іменників. Четверта відміна іменників. П’ята відміна іменників. Прикметник. Прикметники першої групи. Прикметники другої групи. Ступені порівняння прикметників. Прислівник. Ступені порівняння прислівників. Розряди займенників.  Дієприкметники. Герундій і герундив. Супін. Розряди числівників. Прийменники. Сполучники. Частки. Вигук. Синтаксис відмінків. Синтаксис простого речення. Синтаксичні конструкції. Синтаксис складного речення. Латинська фразеологія.

Стилістика і культура української мови

Мета: визначається необхідністю пізнання принципів організації мовного матеріалу щодо його комунікативних властивостей, важливістю вироблення у філологів концептуального розуміння основних теоретичних засад стилістики, потребою формування на їх основі стійких практичних навичок стилістичного аналізу, вміння творчо поєднати теоретичні і практичні знання в різних життєвих ситуаціях.

Завдання: у результаті навчання студенти повинні знати основні поняття та категорії стилістики, стилі та стилістичні ресурси мови, володіти нормами сучасної української літературної мови відповідно до сфер її використання; вміти грамотно моделювати тексти у межах заданого стилю, зауважувати, диференціювати, виправляти мовленнєві помилки, аналізувати тексти різних стилів, практично застосовувати у конкретних життєвих ситуаціях теоретичні знання з курсу “Стилістика і основи культури мовлення”.

Змістовий модуль 1. НОРМИ СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРНОЇ МОВИ. СТИЛІСТИЧНЕ ВИКОРИСТАННЯ ЗАСОБІВ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ. СИСТЕМА ФУНКЦІОНАЛЬНИХ СТИЛІВ

Вступ. Загальна характеристика курсу, його мета, предмет і завдання. Система функціональних стилів української літературної мови. Літературна мова, її ознаки. Поняття “норма”. Види норм літературної мови. Акцентуація. Особливості наголошування у різних стилях. Найтиповіші порушення норм наголошування. Українська літературна мова як унормована форма загальнонародної мови української нації. Стилістичне використання лексичних засобів української мови. Визначення у текстах різних стилів мови функціональної лексики: архаїзмів, неологізмів, діалектизмів, запозичень, розмовно-просторічних, термінологічних слів. Стилістична характеристика засобів фразеології української мови. Визначення в текстах різних стилів стилістичних функцій фразеологізмів. Стилістичне використання словотвірних засобів української мови. Характеристика словотвірних засобів сучасної української мови щодо можливостей взаємозаміни, емоційно-експресивного забарвлення, стильової належності. Стилістичні засоби морфології, їх характеристика. Визначення стилістичної ролі морфологічних засобів у текстах різних стилів мови.

Змістовий модуль 2. СТИЛІСТИЧНІ ФІГУРИ. ПЕРІОД. ОСНОВНІ ФОРМИ І СПЕЦИФІКА ВИРАЖЕННЯ УСНОГО МОВЛЕННЯ В ЛІТЕРАТУРНИХ ТВОРАХ

Стилістичне використання синтаксичних засобів української мова. Пряма і непряма мова, монологічне, діалогічне та полілогічне мовлення. Період та його стилістичне використання. Загальна характеристика стилістичних фігур.

Методика викладання української мови

Метанауково обґрунтувати систему навчання української мови на основі досягнень сучасної методичної науки, педагогічного досвіду учителів-словесників, а також кращих вітчизняних педагогів-методистів минулого; формувати у майбутніх вчителів національно свідоме ставлення до української мови як рідної та державної, розуміння її значення як предмета шкільного навчання і засобу засвоєння інших дисциплін.

Завдання: збагачувати майбутніх учителів-словесників знаннями у сфері методики української мови, на основі яких вони могли б домагатися свідомого і міцного засвоєння учнями програмового матеріалу з мови, ефективно організовувати навчальну діяльність школярів та формувати їх пізнавальну самостійність; формувати у студентів професійно-методичні вміння та навички; навчати майбутніх учителів самостійно працювати з науково-методичною літературою, лінгводидактичним матеріалом; стимулювати науково-методичну творчість студентів, прагнення вдосконалювати свою педагогічну освіту та прищеплювати творче ставлення до вчительської праці.

Зміст дисципліни:

Змістовий модуль 1. МЕТОДИКА ВИВЧЕННЯ ОСНОВНИХ РОЗДІЛІВ ШКІЛЬНОГО КУРСУ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

Методика української мови як наука і навчальна дисципліна. Зміст і побудова курсу. Українська мова як навчальний предмет в загальноосвітній школі. Принципи побудови і зміст чинних програм і підручників з мови. Психологічні й дидактичні основи навчання української мови. Методи, прийоми і засоби навчання. Типи уроків з української мови, їхні структурні компоненти та методика проведення уроків. Планування навчального процесу з української мови: календарні, тематичні і поурочні плани. Формування пізнавальної самостійності учнів у вивченні рідної мови. Зміст шкільного курсу фонетики, його зв’язок із вивченням графіки, орфоепії, орфографії. Методика вивчення лексикології і фразеології української мови. Лексична робота у системі занять з інших розділів шкільного курсу мови. Методика вивчення будови слова і словотвору. Практичне ознайомлення учнів зі способами словотвору. Методика мовленнєвого розвитку учнів. Основні види мовленнєвої діяльності і мовленнєвих умінь. Слухання і читання, їх види. Говоріння і письмо. Монологічне і діалогічне мовлення. Організація перевірки знань учнів, умінь та навичок з української мови, види та способи їх перевірки. Тестування у процесі вивчення української мови.

Змістовий модуль 2. МЕТОДИКА ВИВЧЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ У СТАРШИХ КЛАСАХ

Місце граматики у шкільному курсі української мови, пізнавальне і практичне значення граматики. Загальні питання методики вивчення граматики. Методи і прийоми теоретично-практичного вивчення частин мови у поєднанні з орфографією. Етапи вивчення синтаксису і пунктуації, їх зміст і завдання. Поняття про пунктограму. Труднощі у вивченні окремих питань пунктуації та шляхи їх подолання. Завдання, зміст і місце роботи зі стилістики та загальних відомостей про мову у 5-9 класах. Методика вивчення стилістики у шкільному курсі мови. Використання дидактичного матеріалу текстів різних стилів. Методика розвитку зв’язного мовлення та основні види робіт: методика їх проведення та перевірки. Переказ і твір у системі роботи над формуванням мовленнєвих умінь. Елементи ділового мовлення, оформлення ділових паперів та опрацювання газетних жанрів (інформаційна замітка, замітка на дискусійну тему, стаття на морально-етичну тему, інші жанри). Критерії і норми оцінювання. Удосконалення мовлення та мовної грамотності учнів 10-11 класів. Робота над мовленням у зв’язку із вивченням літератури, удосконалення стилістичних знань, умінь і навичок. Принципи організації позакласної роботи та її взаємозв’язок із класними заняттями. Зміст позакласної роботи, основні її форми. Елементи наукового дослідження у позакласній роботі. Факультативні заняття з української мови як засіб здійснення диференційованого навчання. Програми факультативних курсів та специфіка роботи на факультативних заняттях. Значення і форми методичної роботи вчителя-словесника. Шляхи і засоби підвищення професійної кваліфікації вчителів.

Методика викладання української мови у вищих навчальних закладах

Метою курсу є підготовка магістрів до виконання обов’язків викладача мовознавчих дисциплін вищого навчального закладу, проведення науково-пошукової роботи, керівництва дослідницькою роботою студентів; організації навчально-виховного процесу найефективнішими формами, найдоцільнішими методами та прийомами навчання на сучасному етапі розвитку вищої школи.

Завдання: підготувати майбутніх викладачів мовознавчих дисциплін до педагогічної діяльності в умовах адаптації вищої освіти в Україні до Європейської системи ЕСТS; ознайомити з особливостями роботи викладача-філолога у школах нового типу та вищих навчальних закладах; подати стислий історичний екскурс з розділу методика, а також окреслити сучасні проблеми, що є предметом дискусій, досліджень; формувати творчі та дослідницькі уміння і навички (діагностичні, прогностичні, організаційні, комунікативні), мовленнєву компетентність; забезпечити самостійну розробку магістерського змісту занять різних типів і форм (лекції, заліки, іспити, конференції, консультації); виховувати постійну потребу працювати з психолого-педагогічною, методичною літературою; розвивати вміння анотувати монографічні праці, присвячені актуальним проблемам методики; розвивати вміння у майбутніх викладачів раціонально та науково обґрунтовано організовувати самостійну роботу студентів; розвивати навички своєчасного й умілого використання технічних засобів навчання і засобів мультимедіа для проведення занять з мовознавчих і лінгводидактичних дисциплін.

Зміст дисципліни:

ТЕОРЕТИЧНИЙ ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ

Організація навчального процесу в системі лінгводидактичної підготовки спеціалістів-філологів.
Методика української мови у вищій школі як наука і навчальна дисципліна.
Кредитно-модульна технологія викладання української мови у вищій школі.
Педагогічна практика – перший етап на шляху до самостійної, творчої діяльності майбутніх спеціалістів.
Дидактичні засади викладання циклу дисциплін української мови.
Методи і прийоми вивчення української мови та контроль за навчально-пізнавальною діяльністю студентів у вищій школі.

Китайська мова

Метою курсу є формування навичок практичного володіння китайською мовою в різних видах мовленнєвої діяльності в обсязі тематики, що обумовлена професійними потребами; формування необхідної комунікативної спроможності в сферах ситуативного та професійного спілкування в усній і письмовій формах; оволодіння новітньою фаховою інформацією через китайські джерела.

 У результаті вивчення китайської мови студент початкового ступеня (після 2-го курсу) повинен знати (розуміти):

  • найбільш уживані ієрогліфи, відібрані відповідно до передбаченої Програмою мінімуму першого етапу підготовки до міжнародного іспиту з китайської мови HSK (HSK1/2);

  • знаки літерного китайського алфавіту пінїн, розрізняти звуки китайської мови;

  • основні правила читання, графіки та орфографії китайської мови;

  • особливості тонації складів і інтонації основних типів речень;

  • назву України та Китаю, Києва та Пекіна;

  • напам’ять римовані твори китайського дитячого фольклору (доступні за змістом і формою);

  • знати напам’ять китайські скоромовки, вірші, пісні;

вміти:

  • відрізняти звучання китайської мови від інших іноземних мов;

  • повторювати і запам’ятовувати мові ланцюжки різної протяжності (слова, вірші, речення);

  • розуміти на слух мову вчителя, однокласників, основний зміст легких, доступних за обсягом текстів з опорою на зорову наочність;

  • розпізнавати в новому контексті відомі слова і вирази;

  • розуміти настанови з організації уроків, ігри;

  • брати участь в елементарному етикетному діалозі (знайомство, привітання, подяку, вітання);

  • розпитувати співрозмовника, задаючи прості запитання ( «хто?», «що?», «де?», «коли?») і відповідати на них.

У результаті вивчення китайської мови студент після 3-го курсу повинен  знати (розуміти) і вміти:

  • коротко розповідати про себе, свою сім’ю, друга, сім’ю друга;

  • складати невеликі описи предмета по картинках (про природу, школу і т.п.) за зразком;

  • читати вголос, дотримуючись правил вимови, відповідної інтонації, доступні за обсягом тексти, побудовані на вивченому мовному матеріалі;

  • читати «про себе», розуміти основний зміст доступних за обсягом текстів, побудованих на вивченому мовному матеріалі, користуючись, у разі необхідності, двомовним словником;

  • переписувати текст, вставляючи в нього пропущені слова відповідно до контексту;

  • писати коротке привітання керуючись зразком;

У результаті вивчення китайської мови студент після 4-го курсу) повинен знати і вміти:

  • писати об’ємне привітання, керуючись зразком;

  • розуміти з опорою на зорову і рухливу наочність, а також на мовну наочність (за співзвучністю з українською мовою) зміст загадок;

  • розуміти основний зміст відеофільмів, особистих листів на радіо та телебаченні (за тематикою середньої школи), відповідних віку та інтересам школярів, а також рівню їх мовної підготовки; використовувати набуті знання і вміння в практичній діяльності та повсякденному житті для:

  • усного спілкування з носіями китайської мови, розвитку дружніх відносин з представниками різних країн, жителі яких говорять китайською мовою;

  • подолання психологічних бар’єрів у використанні китайської мови як засобу спілкування;

  • ознайомлення з фольклором і доступними зразками художньої літератури на китайській мові;

  • найпоширеніші українські і китайські назви великих міст, річок, гір, прізвища та імена, вміти розпізнавати;

  • ієрогліфічно записати стать людини в залежності від підібраних в його імені ієрогліфів;

У  результаті вивчення китайської мови студент після 4-го курсу) повинен знати і вміти:

  • складати описи предмета. Картинки (про природу, школу, про Україну, про Китай, про звичаї, свята і т. ін..) за зразком;

  • читати вголос, дотримуючись правил вимови, тонаціі і відповідної інтонації, доступні за обсягом тексти, побудовані на вивченому мовному матеріалі;

  • читати «про себе», розуміти основний зміст доступних за обсягом текстів, побудованих на вивченому мовному матеріалі, користуючись, у разі необхідності, двомовним словником;

  • переписувати текст, вставляючи в нього пропущені слова відповідно до контексту;

  • писати об’ємне привітання керуючись зразком;

  • розуміти з опорою на зорову і рухливу наочність, а також на мовну наочність (за співзвучністю з українською мовою) зміст загадок;

  • розуміти основний зміст відеофільмів, особистих листів на радіо та телебаченні відповідних віку та інтересам студентів, а також рівню їх мовної підготовки.