Асистентська практика під керівництвом Валентини Ґрещук

Важливим сегментом навчання на факультеті філології є проходження практик. Цьогоріч під керівництвом директорки навчально-наукового Інституту українознавства,  доцентки кафедри загального та германського мовознавства Ґрещук Валентини Василівни студентки-магістрантки (Тетяна Скрипник, Віталія Маринець та Віталія Попович) проходили на факультеті філології виробничу практику за фахом (асистентську, педагогічну, мовну).

Магістрантки провели цікаві заняття зі здобувачами вищої освіти. Віталія Маринець прочитала вступну лекцію із дисципліни “Місцеві діалекти та літературна мова: методичні засади вивчення в школі” для студентів 4 курсу групи Узсо-41 на тему “Українська літературна мова і територіальні діалекти в їх взаємодії на різних історичних етапах” (викладач Бігусяк Михайло Васильович).

Тетяна Скрипник провела лекційне заняття із дисципліни “Українська діалектологія” для студентів 2 курсу, групи УМЛф-21 на тему “Діалектологія як спеціальна галузь мовознавства” (викладач Бігусяк Михайло Васильович).

Віталія Попович прочитала лекцію із дисципліни “Місцеві діалекти та літературна мова: методичні засади вивчення в школі” для студентів 4 курсу групи Узсо-41 на тему “Методологічні аспекти вивчення шкільного курсу фонетики літературної мови в умовах діалектного оточення” (викладач Бігусяк Михайло Васильович).

Здобувачі вищої освіти пересвідчилися, що виробнича практика за фахом (асистентська, педагогічна, мовна) в університеті сприяє поглибленню, систематизації теоретичних знань з фахових дисциплін та дає змогу застосувати їх у практичній роботі. Завдяки можливості спостерігати за роботою викладачів та практикантів, студенткам вдалось самостійно провести заняття. Робота над розробками конспектів занять та безпосереднє їх проведення збагатили їхній педагогічний досвід і дали зрозуміти, що й надалі необхідно вдосконалювати навички роботи зі студентською аудиторією та розширювати свою ерудицію.

Мовне питання сьогодні особливо актуальне, тому пам’ятаймо, що нам усім потрібно вчити і плекати нашу рідну мову, бо українське слово “це – зброя, це – сила, це –  нації нерв” (Валентина Ґрещук).